Барбарис – декоративний чагарник, який завдяки ефектному зовнішньому вигляду, різноманітності сортів та забарвлень дуже популярний серед садівників. Його садять для прикраси ділянок, часто використовують як живоплоту.
Рослина невибаглива і не вимагає особливого догляду, але все ж таки, щоб кущі прижилися і активно розвивалися, потрібно знати деякі нюанси вирощування.
Опис та сорти
Барбарис – деревоподібний чагарник, що належить до сімейства барбарисових. Гіллясті кущі виростають заввишки до 3-3,5 м. Коренева система досить потужна. Гілки прямостоячі, щедро покриті гострими колючками довжиною 1,5-2 см. Листя невелике, подовжене, найчастіше у формі еліпса, довжиною 3-4 см, зібране в пучки.
Основна декоративна цінність рослини – це те, що листя може бути пофарбоване в різні кольори. Найчастіше зустрічаються салатовий, темно-зелений, бордовий, темно-жовтий, фіолетовий, цегляно-червоний. Саме завдяки цій особливості кожен кущ барбарису виглядає як яскрава пляма і завжди привертає до себе увагу в будь-якому ландшафтному дизайні.
У ландшафтному дизайні
Квітки, що з'являються в кінці квітня, блідо-жовті або помаранчеві, зібрані в пензлі по 15-20 штук. А на початку осені дозрівають плоди – подовжені, яскраво-червоного, пурпурового, у деяких сортів синьо-сизого кольору. Більшість плодів їстівні, мають приємний кислуватий смак.
Корисні властивості барбарису відомі з давніх-давен, а в наш час багато з них доведені дослідженнями вчених.Завдяки багатому хімічному складу плоди чагарника сприяють виведенню токсинів, допомагають боротися із запальними процесами, нормалізують роботу серцево-судинної системи, покращують склад крові.
У природі налічується понад 500 видів барбарису. Багато хто з них став прабатьками сучасних культурних сортів. Найбільш відомі кілька різновидів.
- Барбарис звичайний – єдиний із їстівних видів, що має велику сортову різноманітність (до цього виду належить близько десятка сортів). Віддає перевагу південним регіонам. Висота деревоподібного куща до 2,5 м, крона розлога. Деякі екземпляри цього виду барбарису зовні більше схожі на дерево, ніж на кущ. Вигідно відрізняється від побратимів високою зимостійкістю.
- Барбарис амурський – Високі (до 3,5 м) колючі, малогіллясті кущі. Росте переважно на Далекому Сході, Японії та Китаї. Листя влітку яскраво-зелене, восени червоне з блиском золота. Плоди їстівні, глянсові, червоного кольору.
- Барбарис оттавський – гібрид барбарису Тунберга та однією з форм барбарису звичайного. Виростає до 2 м. Листя може бути червоним або темно-червоним, квіти жовті з червоним відтінком, ягоди бордового кольору.
- Барбарис Тунберга – невисокий гіллястий чагарник, покритий дрібним довгастим листям. Плоди яскраві, з гірким присмаком, неїстівні. Вид включає кілька сортів, кожен з яких відрізняється яскравим забарвленням. Зустрічаються сорти з яскраво-жовтим, пурпурним, темно-червоним листям.
- Барбарис шароплодний – морозостійкий сорт, що спочатку зростає в горах Середньої Азії. Чагарник покритий красивим голчастим листям, на відміну від інших видів, його їстівні плоди круглі і мають незвичайне темно-синє забарвлення.
Посадка та догляд
Посадкою барбарису можна зайнятися як восени, так і навесні. Рослина невимоглива до складу ґрунту, основна умова – не дуже близьке залягання ґрунтових вод. Також небажано висаджувати чагарник у низині, де його може заливати під час опадів чи танення снігу. Ділянка для посадки має бути добре освітлена. У півтіні кущі теж добре розвиваються, але в цьому випадку забарвлення листя буде не таким яскравим.
Барбарис не варто висаджувати поряд із плодовими деревами (яблунями, грушами, сливами). Вони забирають із ґрунту всі поживні речовини, що ускладнює зростання та розвиток чагарника.
Перед тим як посадити барбарис, ділянку треба ретельно прополоти та перекопати. Після цього викопують посадкові ями розміром 50х50х50 см для одиночних кущів або траншею потрібної довжини, глибиною 50 см для живоплоту. Окремі кущі висаджують з відривом 1,5 – 2 м друг від друга. У живоплоті кущі повинні знаходитися на відстані 30 – 40 см.
На дно ями насипають дренажний шар (керамзит, щебінь). Зверху засипають поживний ґрунтозміш (ґрунт, змішаний з суперфосфатом, сульфатом калію, торфом або перегноєм). Після цього можна приступати до посадки:
- У яму поміщають саджанець так, щоб коренева шийка була заглиблена на 3-4 см.
- Далі потрібно засипати яму землею, пару раз струснувши саджанець, щоб заповнити ґрунтом усі порожнечі між корінням.
- Рясно полити теплою водою.
- Замульчувати приствольне коло листям або тирсою.
Догляд за барбарисом включає стандартні заходи:
- полив;
- підживлення;
- обрізання;
- захист від хвороб та шкідників.
Регулярного поливу потребують тільки рослини, які висадили нещодавно. Їх поливають раз на тиждень.Після того, як кущі адаптувалися, поливи потрібні лише у разі тривалої відсутності опадів або у сильну спеку. Для поливу використовують воду, попередньо нагріту на сонці.
Починаючи з другого року після посадки чагарник необхідно періодично підгодовувати. Схема підживлення:
- рання весна – азотовмісні добрива, наприклад, розчин сечовини;
- період перед початком цвітіння – комплексне мінеральне добриво;
- початок осені – фосфорні та калійні добрива.
Один раз на 2-3 роки проводять підживлення органічними добривами, використовуючи розчин гною, що перепрів, або пташиного посліду.
Найбільш трудомістка і складна процедура догляду за барбарисом – обрізка. Зважаючи на численні гострі шипи, що покривають стовбур і гілки, діяти треба дуже акуратно, щоб не поранитися.
Під час обрізки видаляють старі, сухі, уражені, слабкі пагони. Формування крони починають із дворічного віку, обрізаючи гілки на 1/3 або ½ довжини в залежності від приросту та бажаного розміру куща.
Для профілактики від грибкових інфекцій навесні кущі обробляють розчином бордоської рідини. Від комах шкідників рослину можна захистити за допомогою інсектицидів або препаратів, приготованих за народними рецептами.
Розмноження живцями
Найкращий ефект дає розмноження барбарису живцями, причому живці треба зрізати на початку літа від зелених пагонів, так як живці, що здерев'яні, зрізані восени, приживаються значно гірше. Живець краще брати з середини молодої втечі поточного сезону.
Довжина живця близько 10 – 12 см. Нижню частину обробляють стимулятором коренеутворення.Після цього живці висаджують у ємності, заповнені добре зволоженою сумішшю піску та ґрунту, заглиблюючи приблизно на 1 см.
Для швидшого вкорінення треба підтримувати вологість ґрунту. Корисно періодично обприскувати живці з пульверизатора. Живці зимують у теплиці з вологістю повітря близько 85%. На постійне місце можна висаджувати через 1-2 роки.
Як виростити із насіння?
Розмноження насінням дає можливість отримати велику кількість посадкового матеріалу, але процес затягується надовго. Для отримання насіння вибирають найбільші ягоди. Насіння витягають з м'якоті, ретельно промивають, сушать.
Якщо насіннєвий матеріал висівають восени, він проходить природну стратифікацію. Якщо ж ухвалено рішення про весняний посів, то знадобиться попередня стратифікація. Її проводять протягом 3 – 3,5 місяців при температурі, яка не перевищує +5⁰С.
На етапі появи 2 справжніх листків сіянці треба проредити. Пікірувати чи пересаджувати їх не треба. Вони продовжують рости ще 2 роки, після чого їх пересаджують або на постійне місце, або в «школку» (спеціальну грядку для вирощування молодих рослин).
Осінні роботи та підготовка до зими
Щоб підготувати рослину до зими треба провести кілька підготовчих заходів. До них відноситься підживлення на початку осені, обрізання та укриття на зиму.
Осіннє підживлення допоможе чагарнику простіше пережити зимові холоди, швидше відновитися і почати активно рости навесні. Для цього використовують добрива з калієм (підсилює морозостійкість та імунітет до грибкових інфекцій) та з фосфором (допомагає зміцнити кореневу систему рослини). Найзручніше використовувати комплексне добриво, наприклад, нітроамофоску.
Ще один варіант – засипати в коло куща ствола шар компосту або перегною. Це дасть добрий і головне довгостроковий ефект.
Чудово переносить зиму
Зазвичай восени проводять лише санітарне обрізання барбарису, видаляючи обламані, хворі та висохлі гілки. Можна зробити формуючу і омолоджуючу обрізку, видаливши неправильно ростуть, заважають росту інших, загущають, слабкі пагони і вкоротив гілки, що занадто відросли. Але робити це можна лише в тому випадку, якщо рослині більше 5, а краще 10 років. Крім того, така обрізка проводиться не пізніше кінця серпня – початку вересня, тобто приблизно за 2 місяці до перших заморозків. Якщо не витримати цього терміну і провести процедуру пізніше, то рани не встигнуть затягтися до холодів, а це негативно позначиться на тому, як чагарник перенесе зимові холоди.
Найчастіше питання садівників – чи треба вкривати барбарис на зиму? Культура досить морозостійка і здатна перенести зими середньої смуги без укриття. А ось для молодих кущів укриття є обов'язковим. До процедури приступають після того, як рослина пройде загартування негативною температурою. Після того, як середня денна температура досягне позначки -5⁰С, чагарник укривають лапником, мішковиною, сухим листям.
Висновок
Посадка та догляд за барбарисом не забирають багато часу, не вимагають особливих умінь та зусиль. Яскравий незвичайний чагарник прикрасить будь-яку ділянку незалежно від її розмірів та інших декоративних рослин.
Барбарис – ці невеликі деревця чи кущі часто прикрашають парки та садові ділянки.Красива декоративна рослина має ще й корисні властивості і широко використовується в медицині, кулінарії та косметології. Чи всі ми знаємо про барбарис?
Хімічний склад
Цілющими якостями володіють не тільки ягоди. Різноманітний хімічний склад у листя рослини, у кори та у коренів.
Плоди можна сміливо назвати джерелом вітамінів А, С, Е, К. Вони багаті:
- пектинами;
- бета-каротином;
- натуральними цукрами;
- каротиноїдами (лютеїном, капсантином, ауроксантіном);
- органічними кислотами (яблучною, лимонною, винною).
У корі та кореневищі містяться алкалоїди (берберин, пальмітин, ятрорицин) та дубильні речовини. Така різноманітність зробила барбарис лікарською сировиною для медичних препаратів.
Як виглядає барбарис
Цей красивий, декоративний представник сімейства барбарисових росте майже на всіх континентах, але найчастіше у країнах Північної півкулі. Його успішно вирощують практично у всіх регіонах Росії, України, Білорусії та Грузії.
Барбарис виглядає як великий чагарник висотою в середньому близько 1,5 – 2 метрів або як невелике гіллясте деревце. Але бувають рослини, що сягають навіть 3 метрів.
Деякі види барбарису скидають листя частково чи повністю, інші відносяться до вічнозелених.
Довідка: Збір плодів барбарису проходить восени після повного дозрівання. Найкраще сушити ягоди за кімнатної температури або в духовці (температура не повинна перевищувати 45 градусів). Зберігають корисну заготівлю не більше 2 років.
Види та сорти барбарису
У цієї рослини більш ніж півтисячі видів, що відрізняються висотою, кольором, формою, смаковими якостями плодів. Від видової приналежності залежить, які догляд та посадка потрібні рослині. Виділимо 3 найпопулярніші різновиди.
Тунберга
Невисокий листопадний кущ – до 1 метра, із зеленим листям, восени пофарбованим у червоні кольори. Декоративний вигляд, з гіркуватими ягодами, не придатними для їжі. Відрізняється невибагливістю та простотою догляду. Відмінно підходить для живоплотів.
Звичайний
Висота чагарника в середньому 2,5 м, листя яскравого зеленого кольору. Цвіте жовтими запашними суцвіттями, ягоди кислуваті, але цілком їстівні. Морозостійкий вигляд, стійкий до шкідливого впливу міського середовища, має багато сортових різновидів.
Оттавський
Декоративний гібрид, що нагадує барбарис Тунберга, тільки більший – від 1,5 до 2 метрів заввишки. Відрізняється красивими рожево-фіолетовими квітками, які восени набувають багряного відтінку. Швидко зростаючий та невибагливий вигляд.
Область застосування
Ви знаєте багато рослин, однаково красивих і корисних? Барбарис можна використовувати як ліки, як десерт чи приправу, косметичний засіб, прикрашати їм сквери та сади.
Народна медицина
У народній медичній медициніХочете поправити здоров'я за допомогою народних рецептів? Барбарисові зілля перевірені століттями. Ще давні греки знали в цьому толк. Елліни застосовували рослину як антибактеріальний засіб, що допомагає зцілювати рани воїнів, а також як ліки, що очищає кров.
- зупиняти кровотечі та блокувати запальні процеси;
- лікувати застуди та знижувати температуру;
- виводити токсини, що накопичилися в організмі;
- уповільнювати старіння;
- допомагати в лікуванні захворювань жовчовивідних шляхів, печінки, нирок та шлунка;
- лікувати цукровий діабет, ревматизм, подагру, туберкульоз;
- коригувати тиск та частоту серцевих скорочень.
Увага! До складу рослини входять речовини з сильною дією, тому передозування загрожує небезпечними наслідками. Барбарис варто застосовувати з обережністю при одночасному прийомі антибіотиків та антигістамінних засобів.
Краса
Косметичні компанії давно використовують барбарис як основний інгредієнт у багатьох продуктах:
- шампуні для зміцнення волосся;
- крему проти зморшок;
- лосьйони для оздоровлення шкіри;
- скраби;
- маски;
- гелі;
- мила.
Натуральну косметику можна приготувати в домашніх умовах.
Рецепт відвару для ополіскування волосся:
- неповну склянку ягід залити 1,5 л окропу і дати настоятися приблизно 40 хвилин;
- після кожного миття голови обполіскувати волосся цим настоєм – відмінний засіб від лупи і для надання зачісці об'єму.
Частину приготованого відвару можна заморозити у формах для льоду та протирати їм обличчя. Цей засіб розгладжують зморшки, омолоджують шкіру, роблячи її більш пружною і свіжою.
Кулінарія
Кулінарія знайшла для барбарису найширше застосування – у маринадах, салатах та приправах, м'ясних та овочевих стравах і, звичайно ж, різноманітних десертах:
- для супів, салатів, страв з бобових та маринадів гарний барбарисовий лист;
- ягоди підходять як приправи до страв, приготованих з рису, м'яса, для всіляких солодощів – пастили, желе, джемів, морсів, сиропів, цукерок;
- плоди – відмінна сировина для приготування вин та лікерів.
У ландшафтному дизайні
Барбарисова різноманітність ідеальна для оформлення садових та дачних ділянок, міських парків та скверів:
- рослинами прикрашають рокарії – рослинно-кам'яні квітники;
- карликові сорти красиво облямовують бордюри, краї газонів та клумб;
- різні види підходять для прикраси альпійських гірок та японських садків;
- барбарис відмінно підходять для живоплотів – захищають ділянку і чудово виглядають.
Якщо ви маєте естетичний смак, то обов'язково оціните колірну різноманітність – жовті, помаранчеві, рожеві, червоні, пурпурні, фіолетові відтінки виглядають просто приголомшливо.
Фото взято із сайту pinterest.com
Красиві барбариси під час цвітіння і під час дозрівання плодів. Вони добре поєднуються у ландшафтному дизайні з іншими чагарниками. Їх можна використовувати як основну колірну пляму та як фон.
Корисні властивості барбарису
Застосування в народній медицині виявили всі частини чагарника, а не тільки його ягоди.
У чому користь та шкода для здоров'я цієї рослини? Його цілющі можливості очевидні:
- Стимуляція апетиту.
- Зміцнення імунітету.
- Спазмолітична дія.
- Протипухлинний ефект.
Ягоди
Ягоди барбарису – популярна сировина для виготовлення лікарських препаратів: застосовують для лікування гіпертонії, цукрового діабету, ангіни, хвороб печінки.
За допомогою плодів лікують виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, цингу, малярію, анорексію.
Свіжі ягідки сприятливі для лікування ревматизму, захворювань нирок, запаленні сечового міхура, алкогольної залежності. Сік зі свіжих плодів стимулює апетит і має проносну дію.
Кора
Кору барбарису заливають окропом і настоюють у термосі. Такий засіб приймають для лікування панкреатиту, холециститу, гепатиту, проблем з нирками та сечовим міхуром.
Відвар кори високої концентрації допомагає лікувати лихоманку, малярію, цингу.
Корінь
У медицині використовують корінь барбарису, лікувальні властивості якого такі:
- його використовують у виробництві берберину – речовини, яка заспокоює серцебиття, скорочує матку;
- застосовують як компонент трав'яного збору для терапії пухлин, у тому числі злоякісних;
- відвар коренів допомагає лікувати туберкульоз, плеврит, екзему, холецистит, знімати запалення жовчного міхура;
- розтирання та компреси призначають при ревматизмі, артриті, остеохондрозі, радикуліті.
Листя
Відвар із листя показаний при порушеннях травлення, запаленнях шлунково-кишкового тракту, гепатиті, проблемах із жовчним міхуром, серцевих патологіях.
Спиртовий настій допомагає зупинити кровотечі, підвищує згортання крові.
Протипоказання кислиці
Барбарис може принести не лише користь, а й шкоду здоров'ю. Тому не можна застосовувати препарати з рослини бездумно.
Які протипоказання до вживання ліків на основі барбарису:
- Вік до 12 років.
- Захворювання печінки – гепатит, цироз.
- Жовчнокам'яна хвороба.
- Стан вагітності та клімаксу.
- При кровотечах – після пологів та в менопаузі.
Увага! Щоб приготувати препарати з барбарису, використовуйте стиглі плоди. Застосування недозрілих ягід є небезпечним – у них містяться отруйні речовини.
Рецепти із застосуванням барбарису
У кулінарії з барбарисових ягід готують желе та сиропи, варення та компоти, соуси для м'ясних страв та спеції.
Барбарис як приправу додають у такі страви:
- плов;
- супи;
- маринад для шашликів;
- рибу;
- салати.
Без цієї спеції, що надає стравам особливої пікантності, неможливо приготувати правильний люля-кебаб або справжній східний плов.
Чай з барбарисом
Перш ніж готувати чай з барбарисом, ще раз ознайомтеся не лише з позитивними його властивостями, але й з негативними, а краще проконсультуйтеся з вашим терапевтом. Це стосується не тільки чаю, а й відварів, настоїв, морсів.
А для тих, кому можна пити чай із барбарисом, рецепт такий:
- обдати окропом чайник для заварки;
- насипати туди 1 чайну ложку висушених плодів барбарису;
- залити 250 мл окропу та наполягати 10 – 15 хвилин;
- можна підсолодити барбарисовий чай медом.
Якщо до чорного або зеленого чаю, завареного традиційним способом, додати 3 – 4 сушені ягідки барбарису, це наситить напій приємною кислинкою – чим не альтернатива лимону?
Соки та морси
Барбарисовий сік корисний жарознижувальними властивостями, антибактеріальною дією, здатністю уповільнювати старіння організму, зупиняти кровотечі, виводити токсини.
З соку роблять желе та муси. Щойно віджатий сік зберігають у герметичній тарі, щоб запастись на холодний сезон цілющим напоєм.
- плоди миють і пропускають через соковитискач;
- віджатий сік кип'ятять і розливають по банкам чи пляшкам;
- герметично закривають після стерилізації (хвилин 15).
Для приготування барбарисового морсу:
- 100 г сушених ягід варять у літрі води;
- доводимо до кипіння і кип'ятимо десять хвилин;
- проціджуємо;
- за бажанням додаємо цукор або ванілін;
- наполягаємо півтори години.
Це – ефективні ліки від застуди та загальнозміцнюючий засіб.
Рецепти настоянок
Настоянка від бронхіту або як натуральний імуномодулятор:
- сухі подрібнені ягоди наполягають на горілці від 3 до 4 тижнів. Сировини знадобиться півтори чашки об'ємом 20 мл, а горілки – 0,5 літра;
- за бажанням можете покласти цукор та прянощі – корицю, кардамон, гвоздику, імбир.
Лікарська настойка на спирту при запаленні:
- одну столову ложку кори барбарису і такий самий обсяг коренів заливають 100 мл спирту і ставлять у темне місце мінімум на 3 тижні;
- Зберігають настоянку на спирту, уникаючи потрапляння світла, а приймають тричі на день, до їжі, у кількості до 30 крапель.
Настоянка на самогоні при хворобах суглобів:
- Інгредієнти та спосіб приготування такий самий, як і в попередньому рецепті, тільки спирт замінюємо самогон.
- Настоянку на самогоні використовують для розтирання.