Ріпа протипоказана людям, які страждають на загострення патологій ШКТ. При виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, гастриті з високою кислотністю та панкреатиті ріпу краще не їсти. Варто відмовитися від препарату гіпотонікам, людям із серйозними патологіями нирок та печінки, а також із порушеннями роботи щитовидної залози.
Коренеплід запікають у духовці із прянощами, ароматними травами, оливковою олією, подають зі сметаною та свіжою зеленню. Репу можна готувати як самостійну страву, фаршуючи її іншими овочами, м'ясним фаршем, грибами, натертим твердим сиром. Сирий коренеплід не рекомендується вживати часто.
Селяни готували овоч менш вишукано, але набагато частіше. Репу варили і запікали в печі, сушили і в'яли, додавали в кашу та супи, робили з неї квас. А найпростіше готувалася парена ріпа. Парити ріпу – значить довго томити її в російській печі, поклавши в глиняний горщик або чавун.
У сирому вигляді ріпу корисно вживати жінкам, які планують вагітність або вже виношують дитину. В овочі багато натуральної фолієвої кислоти, яка бере участь у процесах кровотворення та формування нервової системи у плода. Це важливе властивість овочів.
У сучасній народній медицині ріпа застосовується як загальнозміцнюючий засіб при лікуванні туберкульозу, застуд, анемій. Насіння ріпи застосовують усередину при імпотенції, як сечогінний засіб. У сучасній науковій медицині радять приймати ріпу як дієтичний продукт при захворюваннях серцево-судинної системи.